Моваліс – інструкція по застосуванню уколов та інші особливості

Моваліс – препарат, у формі ін\’єкцій для уколов, який відноситься до групи знеболюючих, протизапальних нестероїдних препаратів.

Являє собою прозору або жовту рідину з зеленим відтінком.

____________________________

Зміст

Склад препарату

Фармакологічна дія уколов Моваліс

Фармакокінетика уколов Моваліс

Показання до застосування уколов Моваліс

Протипоказання до застосування уколов Молавит

Дозування і спосіб застосування уколов Моваліс

Передозування препаратом Молавис

Передозування препаратом Молавит

Відео

Склад препарату

Головною діючою речовиною препарату є мелоксикам, кількість якого в одній ампулі 15 мг.

Допоміжними речовинами препарату є: меглюмин – 9.375 мг, гликофурфурол – 150 мг, полоксамер 188 – 75 мг, натрію хлорид – 4.5 мг, гліцин – 7.5 мг, натрію гідроксид – 228 мкг, вода д/і – 1279.482 мг.

Уколи Молавис розфасовані в ампули з безбарвного скла по 1,5 мг. Міститися на пластиковому контурному піддоні по 3 і по 5 ампул. Кожен піддон упакований в коробку.

Аналогами препарату є: Амелоекс, Артрозан, Молоксикам ДС.

Фармакологічна дія уколов Моваліс

Моваліс уколи є нестероїдних протизапальних препаратом, групи НПЗП. Препарат відноситься до похідних еолової кислоти і має протизапальну, аналгетичну та антипиретическое дію.

Механізм дії мелоксикаму полягає в його здатності інгібувати синтез простагландинів відомих медіаторів запалення.

Мелоксикам інгібує синтез простагландинів у вогнищі запалення більшою мірою, значно більше ніж у слизовій оболонці шлунка або нирках. Ці відмінності у багато залежать від величини дози препарату.

У дослідженнях ex vivo показано, що мелоксикам у дозах 7.5 мг та 15 мг не впливає на агрегацію тромбоцитів та час кровотечі.

У клінічних дослідженнях побічні ефекти з боку ШКТ в цілому виникали рідше при прийомі мелоксикаму в дозах 7.5 і 15 мг, ніж при прийомі інших НПЗЗ, з якими проводилося порівняння. Це розходження в частоті побічних ефектів з боку ШКТ в основному пов\’язано з тим, що при прийомі мелоксикаму рідше спостерігалися такі явища як диспепсія, блювання, нудота, абдомінальні болі. Частота перфорацій у верхніх відділах ШКТ, виразок і кровотеч, які пов\’язувалися з застосуванням мелоксикаму, була низькою і залежала від величини дози препарату.

Фармакокінетика уколов Моваліс

Головне діюча речовина препарату повністю абсорбується після внутрішньом\’язового введення. Після внутрішньом\’язового введення препарату у дозі 15 мг (1 ампула), його кількість в крові становить 1.6-1.8 мкг/мл і досягається приблизно через 60-90 хв.

Мелоксикам дуже добре зв\’язується з білками плазми, в основному з альбуміном (99%). Проникає в синовіальну рідину, концентрація в синовіальній рідині становить приблизно 50% від концентрації в плазмі. Це обумовлює швидкодію препарату.

Активна речовина майже повністю метаболізується в печінці. Основний метаболіт утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту, який також екскретується, але меншою мірою.

Виводиться рівною мірою через кишечник і нирками, переважно у вигляді метаболітів. У незміненому вигляді з калом виводиться менше 5% від величини добової дози, у сечі в незміненому вигляді препарат виявляється тільки в слідових кількостях.

Показання до застосування уколов Моваліс

Препарат Молавис призначається для початкового періоду лікування больового синдрому.

Також ліки призначається для короткострокової симптоматичної терапії ревматоїдного артриту, остеоартрозу, зокрема артрозу, дегенеративних захворювань суглобів, анкілозуючого спондиліту.

Протипоказання до застосування уколов Молавит

Гіперчутливість до будь НПЗП, повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа або навколоносових пазух, і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ (у тому числі в анамнезі);

Ерозивно-виразкові ураження шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення або після нещодавнього загострення;

Запальні захворювання кишечника, зокрема хвороба Крона або виразковий коліт у фазі загострення;

Тяжка печінкова недостатність;

Тяжка серцева недостатність;

Ниркова недостатність тяжкого ступеня (якщо не проводиться гемодіаліз, КК менше 30 мл/хв, а також при підтвердженні гіперкаліємії);

Прогресуюче захворювання нирок;

Активне захворювання печінки;

Активна шлунково-кишкова кровотеча, недавно перенесені цереброваскулярні кровотечі або встановлений діагноз захворювань системи згортання крові;

Супутня терапія антикоагулянтами, оскільки є ризик утворення внутрішньом\’язових гематом;

Терапія передопераційних болю при проведенні шунтування коронарних артерій;

Вагітність;

Лактація (грудне вигодовування);

Вік до 18 років;

З обережністю препарат застосовують, якщо є:

Захворювання ШКТ у анамнезі (наявність інфекції Helicobacter pylori);

Застійна серцева недостатність;

Ниркова недостатність (КК 30-60 мл/хв);

ІХС;

Цереброваскулярні захворювання;

Дисліпідемія/гіперліпідемія;

Цукровий діабет;

Одночасна терапія наступними препаратами: антикоагулянти, пероральні ГКС, антиагреганти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну;

Захворювання периферичних артерій;

Літній вік;

Тривале використання НПЗП;

Куріння;

Часте вживання алкоголю.

Дозування і спосіб застосування уколов Моваліс

Залежно від призначення, дозування препарату відрізняється. Після призначення, Молавит вводиться внутрішньом\’язово.

Остеоартрит: 7.5 мг на добу. За необхідності ця доза може бути збільшена до 15 мг на добу.

Ревматоїдний артрит: 15 мг в добу. Залежно від лікувального ефекту ця доза може бути знижена до 7.5 мг на добу.

Анкілозуючий спондиліт: 15 мг в добу. Залежно від лікувального ефекту ця доза може бути знижена до 7.5 мг на добу.

У пацієнтів з підвищеним ризиком побічних реакцій рекомендується починати лікування з дози 7.5 мг на добу.

Для пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, призначається доза в 7.5 мг на добу. Це максимальна доза препарату в даному випадку.

Загальні рекомендації

Оскільки існує потенційний ризик побічних реакцій залежить від дози та тривалості лікування, слід використовувати максимально можливі низькі дози і тривалість застосування. Максимальна рекомендована добова доза – 15 мг.

Комбіноване застосування

Можливий комбінований прийом препарату. При цьому слід пам\’ятати, що не слід застосовувати препарат одночасно з іншими НПЗП.

Сумарна добова доза препарату Моваліс, що застосовується у вигляді різних лікарських форм не повинна перевищувати 15 мг. Внутрішньом\’язове введення препарату показано тільки протягом перших декількох днів терапії. Надалі лікування продовжують із застосуванням пероральних лікарських форм. Рекомендована доза становить 7.5 мг або 15 мг 1 раз на добу, залежно від інтенсивності болю та тяжкості запального процесу.

Призначена доза препарату вводиться за допомогою глибокої внутрішньом\’язової ін\’єкції. Зважаючи на можливу несумісність, Моваліс розчин для внутрішньом\’язового введення не слід змішувати в одному шприці з іншими лікарськими засобами.

Зверніть увагу, що препарат не можна вводити внутрішньовенно.

Передозування препаратом Молавис

На даний момент інформації про випадки, пов\’язаних з передозуванням препарату є недостатньо.

З великою ймовірністю можна припустити, що у разі передозування можуть бути симптоми, характерні передозуванні НПЗП у важких випадках, а саме:

Сонливість

Порушення свідомості

Нудота, блювота

Болі в епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча

Гостра ниркова недостатність, зміни артеріального тиску, зупинка дихання, асистолія.

У разі перерахованих симптомів необхідно повідомити лікаря, який змінить призначення.

Передозування препаратом Молавит

У разі передозування, кожна система організму реагує по-різному.

Реакція системи кровотворення: рідко анемія, рідше – лейкопенія, тромбоцитопенія, зміна кількості клітин крові, включаючи зміни лейкоцитарної формули.

Реакція імунної системи: нечасто – інші реакції гіперчутливості негайного типу, анафілактичний шок, анафілактоїдні/анафілактичні реакції, частота яких не встановлена.

Реакція нервової системи: часто – головний біль, нечасто – запаморочення, сонливість.

Реакція психіки: рідко – зміни настрою, сплутаність свідомості, дезорієнтація. Частота останніх реакцій не встановлена.

Реакція органів чуття: нечасто – вертиго; рідко – кон\’юнктивіт, порушення зору, включаючи нечіткість зору, шум у вухах.

Реакція серцево-судинної системи: нечасто – підвищення артеріального тиску, відчуття “припливу” крові до обличчя. Рідко – серцебиття.

Реакція дихальної системи: рідко – бронхіальна астма (у пацієнтів з алергією до ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП).

Реакція ШКТ: часто – біль у животі, диспепсія, діарея, нудота, блювання. Нечасто – приховане або явне шлунково-кишкова кровотеча, гастрит, стоматит, запор, здуття живота, відрижка. Рідко – гастродуоденальні виразки, коліт, езофагіт. Дуже рідко – перфорація ШКТ.

Реакція печінки і жовчовивідних шляхів: нечасто – транзиторні зміни показників функції печінки (наприклад, підвищення активності трансаміназ або білірубіну). Дуже рідко – гепатит.

Реакція шкіри та підшкірних тканин: нечасто – ангіоневротичний набряк, свербіж, шкірний висип. Рідко – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, кропив\’янка. Дуже рідко – бульозний дерматит, багатоформна еритема. Частота не встановлена – фотосенсибілізація.

Реакція сечовидільної системи: нечасто – зміни показників функції нирок (підвищення рівня креатиніну та/або сечовини в сироватці крові), порушення сечовипускання, включаючи гостру затримку сечі. Дуже рідко – гостра ниркова недостатність.

Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – біль і набряк в місці введення. Нечасто – набряки.

Спільне застосування з лікарськими засобами, що пригнічують кістковий мозок (наприклад, метотрексат) може спровокувати цитопению.

Шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть призводити до летального результату.

Як і для інших НПЗП, не виключена можливість появи інтерстиціального нефриту, гломерулонефриту, ниркового медуллярного некрозу, нефротичного синдрому.

Відео