З далекого минулого
Пам\’ятається, вперше слово «СНІД» я почула трохи менше 30 років тому. Вже тоді про це грозному захворюванні говорили як про «чуми 20 століття». Мені здавалося, що кого-кого, а нас це не торкнеться. Це десь там, в «третіх» країнах, може бути, а в наймогутнішої держави світу, та ще з просунутою (як я думала) медициною – ніколи!
Пройшло зовсім небагато часу, і ось вже наша незалежна країна попереду планети всієї інфікування та смертності від цього захворювання. Цифра хворих на Снід в усьому світі перевалює за 35 мільйонів. Немало, враховуючи те, що немає здорових людей, є недообстежені.
З дуже далекого минулого
Є версія, що вірусом СНІДУ ми зобов\’язані відомому радянському лікаря, який у 20-ті роки минулого століття пересаджував придатки мавп партійній верхівці, з метою омолодження. І це йому, як не дивно, вдавалося, але на дуже короткий час. Експерименти закінчувалися сумно. Цей доктор став прототипом булгаковського професора Преображенського з «Собачого серця». Великий письменник, будучи сам доктором, і передбачаючи весь жах наслідків, наочно показав, що гра з природою – це погана ідея.
Зневіра – в даний
Зараз ми знаємо, що СНІД – це остання стадія ВІЛ-інфекції і що, можливо, він передається не тільки статевим шляхом. На відміну від усього прогресивного людства, ми ніяк не можемо позбутися від совкового менталітету, приховуючи діагноз і боячись громадської думки. Особливо шкода в цій ситуації хворих діток, які вже точно ні в чому не винні, і які поки що не розуміють, чому в дитячих садках і школах їх стороняться і однолітки, і дорослі. Ну, що поробиш, «чума є чума», її завжди боялися. А висновок, на жаль, сумний: з важким захворюванням у нас, за великим рахунком, людина залишається «один на один». Просто не треба забувати, що ніхто з нас не застрахований…
Спроба – не катування
Але, слава Богу, наука не дрімає і таки робить потуги в пошуках рятівного засобу. У багатьох країнах існують державні програми з нерозповсюдження смертельної інфекції, як мінімум, і, як максимум, виділяються колосальні кошти на вивчення цієї проблеми і пошуки засобів боротьби.
Наприклад, китайські вчені впритул вивчають білок, який є головним чинником у виникненні Сніду. Ну, і правильно. Не дізнавшись причину, не зрозумієш, що робити, отже, не отримаєш результат. Росіяни у цій справі пробують випромінювання, впливаючи магнітним полем на вірус. Ну, дай Бог. Американці вирішили, мабуть, піти по стопах професора Преображенського, і намагаються боротися з вірусом за допомогою генної інженерії. Принаймні, майбутнє саме за нею.
Одна голова – добре, а півтори – краще!
Нарешті, вчені зібралися в міжнародну групу і вирішили не морочитися з якимись там черговими малоефективними таблетками, а залізти в… саму клітку, для того, щоб викликати в ній мутацію.
З крові 12-ти добровольців виділили імунні клітини, які вражає вірус. Обробили їх спеціальним ферментом, що викликає мутацію відповідного гена, з метою його «відключення», і ввели цю кров назад хворим. В результаті, після спостереження цих людей встановили, що клітини більше не руйнуються вірусом. Мутовані таким чином клітини, «пиливать» хотіли на ВІЛ! І це притому, що була скасована антиретровірусна терапія.
Нострадамус нам залишив оптимістичне прогнозування про те, що в 30-ті роки нашого століття людство переможе СНІД. Будемо чекати в надії на вчених і вищі сили. Але як без краплі дьогтю?! Риторичне питання: чи дозволять фармацевтичні компанії піти зі свого сверхприбыльного ринку, таким хворим, як ВІЛ-інфіковані…
Автор: Олена Ангеліна