04.03.2012 03:41
Рід Гіацинтів (Hyacinthus) відноситься до сімейства лілійних і включає в себе близько тридцяти видів рослин, які ростуть головним чином в Середземномор\’ї і Південній Азії. Найвідоміший з них – Гіацинт східний (Hyacinthus orientalis), місцем зростання якого є Греція, Південна Туреччина, Сирія та Ліван. У південній Росії часто можна зустріти голубі гіацинти (Hyacinthus leucophaeus), які мають блакитні або білі квіти.
Гіацинти вирощували ще за часів Римської Імперії. В Європі ця рослина з\’явилася на початку XVI століття і відразу завоювало любов привілейованої публіки завдяки своїм синім кольорам і вишуканого аромату. З XVII століття гіацинт почали вирощувати в промислових масштабах, і вже до XVIII століття налічувалося близько 2 тисяч сортів рослини. Вже тоді гіацинти мали найрізноманітніші квітки: великі запашні, махрові і прості і т. д. Сьогодні основні постачальники цибулин гіацинтів в Європі – Нідерланди і Великобританія.
Ранньою навесні ці рослини розпускають свої яскраві і дуже запашні квіти, які можуть бути білими, рожевими, фіолетовими, бордовими і навіть чорними. Гіацинт є універсальним квіткою, придатним до вирощування як на домашньому підвіконні, так і в саду.
Гіацинт – вирощування та догляд
Висаджувати гіацинти необхідно на сонячних або напівтіньових, захищених від вітру ділянках. Грунт на них повинна бути легкою, пухкої, з хорошими показниками водо – і повітропроникності і більшим вмістом гумусу. Ділянка повинна бути рівною і в ідеалі – мати невеликий ухил, який би забезпечував стік води при таненні снігу навесні та під час сильних дощів влітку. Перезволоження і найменше затапліваніе ділянки може стати причиною загибелі цибулин, тому рівень залягання грунтових вод повинен становити не менше 50-60 див. Якщо вони розташовані ближче, то слід зробити дренаж або зайнятися пристроєм насипних гряд.
Після закінчення періоду цвітіння слід обрізати квітконіс гіацинта як можна вище і дозволити листю природно пожовтіти і відмерти, в цьому випадку корисні речовини потраплять назад в цибулину рослини. Можна мульчувати грунт прямо поверх зів\’ялого листя свіжим компостом, це допоможе і захистити квіткові цибулини, і підгодувати їх, і поліпшити зовнішній вид квітника.
Гіацинт – пересадка і розмноження
В наших умовах гіацинти слід висаджувати з кінця вересня до початку жовтня. Якщо робити це раніше, то вони можуть піти в ріст і загинути в зимові морози, якщо пізніше – то у них не буде часу для ґрунтовного вкорінення до замерзання ґрунту, що також загрожує їм загибеллю. Однак, гіацинти саджають на початку листопада, заздалегідь утепливши клумбу листям і захистивши плівкою від дощу і снігу. Цибулини заглиблюють на 15-20 см, з таким розрахунком, щоб відстань між рослинами була не менше 15 див. Щоб забезпечити краще цвітіння і більший розмір суцвіть, в кожну ямку додається трохи добрива.
Місце посадки гіацинтів слід щорічно міняти, тому що в грунті накопичуються збудники хвороб і шкідники, до дії яких рослина дуже чутливо. Повертатися на колишній ділянку посадки слід не раніше, ніж через 3 роки. Також не слід виробляти висаджування гіацинтів на ділянки, де росли інші цибулинні культури і рослини, що мають спільні з ними захворювання.
Ділянка починають готувати до посадки приблизно за два місяці, щоб природна усадка грунту не стала причиною обриву розвиваються восени коріння. Оскільки глибина їх проникнення в грунт становить до півметра, то обробіток ґрунту слід також проводити глибоко. У глинистий грунт слід додати пісок і торф, при необхідності внести органічні і мінеральні добрива (як правило, вноситься перегній або перепрілий гній, на 1 кв. м. від 10 до 15 кг). Внесення свіжої органіки не рекомендується, щоб цибулини не загнили. Також дуже корисно додавати в грунт деревну золу і суперфосфат.
Розмножують гіацинт дітками – маленькими цибулинками. Кожна доросла цибулина рослини щорічно утворює 3-4 дітки. Цибулину потрібно акуратно відокремити від материнської цибулини в період літнього спокою рослини і висадити в грунт в кінці літа. Через 2-3 роки такі цибулини підростають і рослина починає цвісти.
Можна розмножувати гіацинт і насінням, але в аматорському садівництві це майже не практикується, так як нова рослина не буде мати материнських властивостей і почне цвісти тільки через 5-6 років.
Гіацинт – хвороби та шкідники
При неправильному догляді за гіацинтом можуть виникати деякі проблеми. Так, при надмірному поливі, недостатньому освітленні або протягах у нього жовкне листя. Якщо при поливі на бутони потрапляє вода, то вони можуть не розкритися. Нестача освітлення в період цвітіння може призвести до подовження та в\’янення листя. Якщо не забезпечити рослині достатній період спокою, то у нього може сповільнитися зростання.
Причин відсутності квітів може бути кілька. Так відбувається через висаджування на вигонку недостатньо великих цибулин; утримання їх при занадто високій температурі; поспішного перенесення цибулин на яскраве сонце. Якщо в період спокою квітки утримуються при дуже високій температурі, яка перевищує 4-5°C, то квітки будуть деформованими.
З хвороб гіацинти найчастіше уражаються жовтої бактеріальною гниллю, яка перетворює цибулини в слиз, що має різкий неприємний запах. В такому випадку хворі рослини і цибулини підлягають знищенню, а ямка, де вони перебували – протруєння 5%-м розчином формаліну або хлорного вапна. Після цього рослини можна садити на цьому місці тільки через кілька років.